Basic Life Support (BLS): виклик екстрених служб

Виклик екстрених служб – шостий етап алгоритму базової підтримки життя Basic Life Support (BLS), що реалізує ранній виклик кваліфікованої допомоги з ланцюга виживання BLS.

Для початку, варто зазначити, що середній час прибуття бригади швидкої допомоги для мегаполісів України складає близько 10-15 хвилин. При віддаленні від великих населених пунктів цей час, зазвичай, збільшується. Тому, чим раніше ви виконаєте перевірки свідомості і дихання, та почнете виклик екстрених служб – тим більше у потерпілого шансів на виживання. Саме тому розпізнавання та виклик допомоги займає перше місце в ланцюгу виживання Basic Life Support (BLS), який ми вже згадували раніше.

Тож, що нам знадобиться для того, аби здійснити виклик екстрених служб. По-перше, це номер, на який варто дзвонити:

• 103 – основний номер для виклику швидкої допомоги, який замінив 03, що не завжди працював при виклику з мобільних телефонів.
• 112 – цей менш відомий широкому загалу номер, хоча і не повний аналог американської єдиної диспетчерської служби 911, але дещо схожий на нього. В Україні він працює не на рівні системи єдиних диспетчерських центрів як в країнах Євросоюзу, а на рівні операторів мобільного зв’язку. Вони приймають ваш дзвінок і потім передають отриману від вас інформацію у відповідні екстрені служби. 112 можна набрати з мобільного телефону навіть із заблокованою клавіатурою і нульовим балансом.

Якщо виклик екстрених служб здійснюєте не ви, а делегуєте цю функцію комусь із присутніх, варто пам’ятати деякі поради, які ми вже згадували на етапі привернення уваги з алгоритму Basic Life Support (BLS):

• Не використовуйте узагальнені звертання типу “хтось” чи “хто-небудь”. Поклик “Викличте хтось швидку” буде виконаний або кількома людьми одночасно, або, що більш вірогідно, ніким.
• Звертайтеся до конкретних людей! “Дівчино, ви (можете навіть вказати жестом), будь ласка, викличте швидку”. Вказавши на людину, яка викликатиме швидку, вам не доведеться відповідати на питання “Чи викликав хтось швидку?” надалі.
• Говоріть максимально коротко і конкретно, навіть якщо це очевидно. У стресовій ситуації люди губляться, і ваша фраза “наберіть сто три” легко може перетворитися з “103” на “1003” в телефоні помічника. Тому формулювання “один-нуль-три” буде дієвішим.

Тепер, коли виклик екстрених служб здійснено, і ви спілкуєтеся з диспетчером, вам доведеться в стислі строки передати йому всю важливу інформацію. Нижче кілька порад на цей випадок:

• Говоріть голосно, чітко і повільно. Не поспішайте! Від того, що ви емоційно випалите своє повідомлення бригада швидше не приїде. Натомість диспетчеру доведеться перепитувати і уточнювати інформацію. Не забувайте, що ви користуєтеся телефоном і якість зв’язку не завжди ідеальна.
• Не використовуйте узагальнені описи типу “Тут людині погано”. На “погано” диспетчер відправить фельдшерську бригаду, чи навіть бригаду невідкладної допомоги з районної поліклініки, яка буде їхати до вас дві години.
• Коротко опишіть поточний стан потерпілого, інформацію про який ви вже встигли зібрати на етапах перевірки безпеки, свідомості і дихання: “Потерпілий непритомний, дихає” тощо.
• Якщо потерпілих кілька – повідомте їх кількість і стан кожного: “Двоє потерпілих: один непритомний, дихає, другий – притомний, з закритим переломом лівого передпліччя” тощо. Протокол реагування і комплектація одної машини швидкої допомоги передбачає надання допомоги одному потерпілому. Так, одна бригада на місці може допомогти декільком людям. Яле якщо хоч один із потерпілих знаходиться в критичному стані, і потребує миттєвого доправлення в медичний заклад, то з чим залишиться решта? Крім цього, для реагування на ситуації з більш ніж трьома потерпілими можуть знадобитися додаткові бригади медицини катастроф і рятувальників.
• Якщо перевірка дихання встановила, що потерпілий не дихає – терміново сповістіть про це диспетчера фразою “Зупинка дихання. Починаємо реанімацію!“. Констатація зупинки дихання і слово “реанімація” однозначно вказують, що на ваш виклик треба відправляти не фельдшерську, а реанімаційну бригаду з професійним обладнанням: ручним чи автоматичним зовнішнім дефібрилятором (АЗД чи AED від Automatic External Defibrillator), кардіографом, апаратом штучної вентиляції легень тощо.
• Коротко повідомте диспетчеру якомога більше інформації про потерпілого: стать, приблизний вік, отримані травми і механізм ураження. Наприклад, фразами типу “Дівчина впала з велосипеда, праве стегно набрякло та посиніло, скаржиться на сильний біль”, “Чоловік похилого віку, скаржиться на гострий біль за грудиною” тощо. Якщо вам вдалося визначити симптоми певних станів, базуючись на ваших знаннях – не соромтеся поділитися своїми підозрами: “Водій, жертва ДТП, є підозри на травму шийного відділу хребта”, “Хлопчик впав з гірки, припускаю черепно-мозкову травму” і т.д.
• Повідомте точну адресу чи найближчі орієнтири: район міста, найближчий заклад, зупинку транспорту, останній кілометровий стовб та напрям руху. Максимально звузьте радіус пошуку. Не зайвим ще на етапі привернення уваги буде виділити окрему людину, що зможе встановити точну адресу і зустріне бригаду швидкої допомоги, зможе супроводити її до потерпілого крізь всілякі домофони, двері, замки та ліфти.
• На будь-які питання диспетчера відповідайте максимально визначено та чітко. Якщо не знаєте чи не впевнені – так і говоріть, здогадки та домисли малоефективні.
• Чітко виконуйте інструкції диспетчера.
• Залиште свої контактні дані: хоча б телефон та ім’я. Це особливо важливо, якщо ви не лишили точної адреси. Маючи ваш телефон, бригада зможе хоча б сповістити про своє прибуття у вказаний район.
• Не припиняйте спілкування з диспетчером доки він вас про це не проінструктує. Диспетчер має свій алгоритм опитування і не буде ставити зайвих питань. Якщо він про щось питає – це має значення.

Якщо ви завершили виклик екстрених служб і ваш потерпілий дихає самостійно – перекладіть його в стабільне бокове положення якщо для цього немає протипоказань. Контролюйте його дихання та стан до прибуття допомоги.

Якщо потерпілий не дихає – завершивши виклик екстрених служб переходьте до наступного етапу алгоритму базової підтримки життя Basic Life Support (BLS) – серцево-легеневої реанімації, докладніше про яку ми розкажемо в наступній публікації.

Щиро дякуємо інструкторам ЦСП Юрію Кривоносу та Олегу Картавому за допомогу у підготовці цього матеріалу. Якщо ви хочете дізнатися про алгоритм BLS та інші аспекти базової підтримки життя Basic Life Support (BLS) детальніше – залишайтеся з нами, а ще краще пройдіть курс “Надання першої невідкладної допомоги” у Центрі Спеціальної Підготовки та отримайте сертифікат, що підтверджує ваші знання та вміння. Ознайомитися з розкладом курсів, вартістю та іншими деталями можна на сайті Центру Спеціальної Підготовки – 1aid.com.ua.

Джерела та пов’язаний контент

• European Resuscitation Council – ERC Guidelines for Resuscitation 2010