Примітивна навігація: журнал пересування

Журнал пересування – ефективний спосіб фіксації змін вашого маршруту в режимі примітивної навігації.

У нашому циклі “Примітивна навігація” ми вже розповідали про азимут, як засіб контролю напрямку, і підрахунок кроків, як засіб контролю відстані. Тож залишається розказати про те, як ведеться журнал пересування. Ще в публікації про інструменти примітивної навігації я обіцяв поділитися своїм форматом ведення такого виду записів.

Головна складність руху в режимі примітивної навігації – необхідність вести постійний підрахунок кроків. У вашій голові проноситимуться кроки, кількість покритих метрів, азимути й т.і. Всі ці дані займають суттєву частину вашої уваги, а відволікання чи похибки можуть призводити до критичних помилок. Варто лише переплутати азимут 150° і 150 метрів, і ви довго потім будете шукати зворотний шлях. Тому краще звільніть голову для підрахунку кроків, а журнал пересування довірте записнику. Його використання забезпечить вам наступні переваги:

• Швидкий розрахунок зворотного азимута.
• Повернення до потрібного орієнтиру чи певної точки на маршруті.
• Повернення до місця старту: табору, машини, місця аварії тощо.
• Повторне проходження маршрутів та обмін даними.

Тепер я докладніше розкажу як цього досягти й продемонструю свій формат ведення журналу пересування на прикладі записника Rite in the Rain №935. Звісно, ви можете використовувати будь-який аркуш паперу, але по ходу статті ви побачите чому з нього виходить ідеальний журнал пересування. Аби краще це проілюструвати, звернемо увагу на ті дані, які вам доведеться фіксувати в записнику під час примітивної навігації.

• Максимальне значення азимута – 360°, тризначне число.
• З досвіду також скажу, що крізь ліс ходити 3-5 кілометрів по прямій лінії ви не будете. Вам постійно доведеться обходити перепони, міняти види покриттів, відхилятися в сторону помітних орієнтирів тощо. Всі ці події потребують окремого запису в журналі пересування. Чим менша відстань між точками, і чим більша кількість записів – тим менша похибка. Тому відстані в 999 метрів, тобто ще одного тризначного числа, вам буде достатньо для примітивної навігації. Після проходження кілометра ви завжди зможете зробити запис в журналі, скинути підрахунки й продовжити рук у вибраному напрямку.
• Окрім фіксації азимута в градусах та відстані в метрах, вам би ще знадобилось місце для підрахунку зворотного азимута, на випадок коли ви не зможете пройти обраним шляхом, чи доведеться повернутися до відомої точки. Це ще одне тризначне число.

Як вести журнал пересування

Як бачите, фіксація всього трьох тризначних величин дозволить вам покрити більшу частину потреб, і дати відповіді на основні питання. Саме тому сторінки Rite in the Rain №935 з їх 11 вертикальними колонками дозволяють вести три стовпчики з тризначних чисел, розділені однією клітинкою між ними. В ньому журнал пересування я веду наступним чином.

• В перший стовпчикзаноситься азимут, по якому ви плануєте рухатися. Якщо ви ще раптом не знаєте як користуватися компасом – читайте нашу статтю.
• В другий стовпчик заноситься відстань. Поки ви можете рухатися прямолінійно – ви ведете облік кроків. Коли вам доводиться міняти азимут, чи змінювати поверхню – ви перераховуєте кроки в метри, і фіксуєте поточне значення в записнику. На прикладі вище по азимуту 240° було пройдено 100 метрів.
• Після цього ви можете визначити новий азимут руху і занести його у першу колонку.
• Третю колонку поки лишаємо порожньою на випадок, якщо доведеться пройти маршрут, чи його частину, у зворотному напрямку.

Тож ви можете змінювати напрям скільки завгодно разів, не прив’язуючись до місцевості. Тепер згадайте наш приклад про нічну паркувальну зону в тумані із першої статті циклу. Як бачите, із журналом пересувань ви вже не просто блукаєте, а можете повернутися до вихідної точки. Для цього вам доведеться пройти рівнозначну відстань по зворотному азимуту.

В таблиці вище я також написав кілька чисел, аби проілюструвати вільне пересування в режимі примітивної навігації.

Як вести журнал пересувань із прив’язкою до орієнтирів

Якщо ви рухаєтеся не просто по відкритій місцевості з обмеженою видимістю, то прив’язуватися до місцевості не просто можна, а й необхідно. Журнал пересувань з фіксацією орієнтирів дозволить перевіряти свій напрям по ходу руху.

Якщо ви пройшли у вказаному напрямку вказану відстань, але не знайшли відповідний орієнтир – скоріше за все ви відхилилися під час руху і вам доведеться повертатися. Якщо ж на відстані прямої видимості ви бачите відповідний орієнтир – ви можете наблизитися до нього, легко компенсувати відхилення, звірити журнал пересувань і продовжити рух.

Для фіксації орієнтирів я зазвичай використовую всю ширину сторінки записника. Вигляд таблиці при цьому змінюється наступним чином.

• Коли ви натикаєтесь на помітні орієнтири (повалені чи обвуглені дерева, розходження доріг та стежок тощо) заносьте їх в журнал пересування.
• Намагайтеся робити опис орієнтира якомога детальнішим. Якщо при вас є камера чи смартфон, в батареї якого ви впевнені можете навіть робити фото орієнтира, заносячи в журнал назву фото.
• Описи типу “обвуглене дерево”, “мурашник” тощо допустимі лише коли це поодинокий орієнтир. Якщо таких дерев кілька – деталізуйте їх кількість чи описи.
• Видозмінюйте орієнтири за потреби. Вивішуйте маркери, робіть помітки, змінюйте положення предметів аби зробити їх більше впізнаваними. Лишень не робіть шкоди природі своїми діями!
• Уникайте асоціативних описів. Асоціації можуть заплутати вас самих уже через кілька годин. Обриси хмар різним людям схожі на різні предмети – пам’ятайте про це.
• Також намагайтеся уникати відносних вказівників типу “зліва\справа” в описі орієнтирів. Записи можуть використовуватися для руху маршрутом у двох напрямках, тому те, що було “зліва” легко може перетворитися на “справа”.

Тепер, коли ми навчилися вести журнал пересування в одному напрямку руху, в наступній публікації я розкажу як вносити в нього зміни для визначення зворотного азимута при русі назад.