Примітивна навігація – знання та навички, які допоможуть вам обстежувати місцевість, та переміщатися у просторі навіть якщо у вас немає мапи.
Починати розділ “Орієнтування” можна із загальних понять географії типу широти, довготи, екватора і нульового меридіана тощо. Також можна перейти одразу до топографії, навичок читання мап та планів. Але для більшості новачків такі речі надто складні, тому я пропоную почати з простіших речей, які я узагальнено називатиму “примітивною навігацією”. Тож у цій публікації я розповім, що буде входити у міні цикл на цю тему.
Сьогодні у кожному смартфоні, а подекуди навіть в годинниках, присутні приймачі GPS, в будь-якому браузері доступні мапи, супутникові знімки та перегляд вулиць від Google. В таких умовах навігація сприймається як дане: ви завжди можете звірити своє місцеперебування, побачити об’єкти інфраструктури довкола, прокласти найкоротший маршрут до потрібної точки тощо. Вам необхідні лише смартфон, трохи інтернету та заряду його акумулятора. Тож не дивно, що паперова мапа та компас на фоні таких можливостей виглядають архаїчно. Вони ще й потребують вміння ними користуватися, коли смартфони роблять всю роботу за вас.
Але разом із тим багато моїх знайомих, звертаючи увагу на Suunto Clipper на моєму зап’ястку, часто жартують, і ставлять питання типу “Навіщо тобі компас?”, “До туалету дорогу шукати?” тощо. Далі два-три зустрічні питання щодо компаса чітко демонструють повне незнання принципів його роботи та застосування. Для багатьох із них він, з якоїсь незрозумілої причини вказує на Північ, коли мав би працювати як магічний компас з кінофільму “Пірати карибського моря”, і вказувати на місце, яке вони хочуть знайти. Вчитися користуватися компасом коли ви вже заблукали десь у лісі вже надто пізно. Тому я б хотів трохи вплинути на таку ситуацію завчасно.
Звична навігація із компасом і мапою, за відповідного рівня навичок, дозволяє визначити своє місцеперебування, визначити напрям до бажаної точки, а також наперед оцінити рельєф і інші особливості місцевості для вибору оптимального маршруту. Пізніше у цьому розділі ми окремо зупинимося на тому як цього досягнути. За більшість цих функцій відповідає мапа місцевості, а компас застосовується як допоміжний засіб для її позиціювання та підтримання вибраного напряму.
Якщо мапа у вас відсутня, то і знати про щось наперед ви не можете, і доводиться самостійно розвідувати місцевість. Тут вам і стане у пригоді примітивна навігація. Але, перш ніж розказувати “як” вона працює, зупинюся на тому “чому” про неї не варто забувати:
- Люди не здатні довго рухатися прямолінійно, без прив’язування до видимого орієнтира. Тобто до певної точки ми можемо рухатися лише поки бачимо її очима. Інакше ви почнете відхилятися в сторону, а то і взагалі ходити колами. Якщо не вірите – перевірте на собі, встановивши на відкритій ділянці місцевості ціль на відстані 30-50 метрів. Закрийте очі й спробуйте до неї дійти. Аби зекономити вам час залишу посилання на відео з аналогічними експериментами на каналі Григорія Соколова.
- Ймовірність відхилення тільки збільшується коли видимий орієнтир зникає з очей: ховається за рельєфом, рослинністю, розчиняється в тумані тощо. Ви ніколи не помітите відхилення у кілька градусів, як і моменту, коли це відхилення почалося. Але навіть незначне зміщення в сторону, помножене на суттєву відстань, дає вам вагоме відхилення від бажаної точки.
- На великих відстанях, особливо на місцевості зі складним рельєфом, утримувати візуальний орієнтир у полі зору досить складно. Зміна кута всього на кілька градусів може заховати його з поля зору, змінити обриси, а то й взагалі ускладнити його ідентифікацію.
- Все стає ще складніше, коли на шляху трапляються перепони, які неможливо подолати: водойми, круті схили й т.і. Вони ще більше збивають вас зі шляху і потребують маневрування. Після того як ви спустилися схилом, далеко не факт, що ви зможете відновити ту саму видиму лінію до вашого орієнтира.
Як ви вже зрозуміли, якщо враховувати перелічені особливості пересування по складній місцевості, і не прив’язуватися до мапи, примітивна навігація зводиться до контролю трьох критичних для вашого позиціювання параметрів:
- Контроль напряму – визначення, фіксація і періодична перевірка напряму руху, що зменшує ймовірність відхилення. Для цього вам знадобляться орієнтири, або константа, від якої можна буде рухатися у вибраному напрямку. Про цю константу ми детальніше поговоримо трохи згодом.
- Контроль відстані – дистанція, яку ви пройшли у певному напрямку. У випадку із мапою, відстань вимірюється відповідно до її масштабу у метрах чи кілометрах. Примітивна навігація трохи простіша, і може використовувати й кроки, і метри. Як це відбувається на практиці ми теж розкажемо окремо.
- Контроль орієнтирів та маршрутних точок – прив’язка до важливих орієнтирів на маршруті, точок початку і кінця маневрів, початкової локації: табору, авто на дорозі, місця аварії тощо. Фіксація цих точок дозволить вам не лише рухатися у вибраному напрямку, а й повертатися до будь-якої точки, яку ви вже відвідували раніше.
Для кращого розуміння що таке примітивна навігація, і як перераховані параметри допоможуть вам на практиці, проілюструю реальною ситуацією.
Уявіть, що ви стоїте на порожній стоянці супермаркету у густому тумані, за яким ви не бачите далі двох метрів від себе. У вас відсутні візуальні орієнтири, до яких можна прив’язатися – не видно ні зірок, ні вогнів реклами. Але контроль напряму, відстані й ведення записів про рух дозволить вам відійти як завгодно далеко. І головне – за потреби повернутися у вихідну точку.
Загалом, примітивна навігація у будь-який момент руху може дати вам відповіді на запитання “Куди я рухаюся?”, “Скільки я вже пройшов?”, “Як повернутися?” і “Як далеко я від місця старту?”. При цьому мету і напрям руху ви вибираєте самостійно.
Тож тепер, коли ми коротко відповіли на питання “чому примітивна навігація важлива”, у наступних публікаціях я розказуватиму “як” вона працює. І почнемо з того, які інструменти необхідні для примітивної навігації.
Залишити відповідь