Вже у кількох попередніх статтях циклу “Примітивна навігація” я вже згадував маневрування. Тож сьогодні я розкажу як виконуються маневри для обходу перепон на шляху під час руху з використанням примітивної навігації.
Аби маневрування легше сприймалося, пропоную уявити наступну ситуацію. Ви визначили для себе орієнтир, якого ви б хотіли дістатися. Далі ви визначили азимут на цей орієнтир. В ході пересування початковий орієнтир зник з поля зору, але контроль азимуту дозволяє вам йти в напрямку нього. І тут, як часто трапляється в житті, ви натикаєтесь на перепону, яку ви не можете подолати: провалля, крутий підйом, водойму тощо.
При вас немає карти, яка б дозволила визначити розміри перепони наперед, чи проаналізувати місцевість довкола задля пошуку оптимального шляху. Все що вам залишається – шукати шлях самостійно, але при цьому вам доведеться повернутися на початковий азимут, аби все-таки вийти на вибраний вами орієнтир.
Для цього вам і знадобиться маневрування, один зі способів якого я опишу нижче. Цей спосіб далеко не єдиний, проте завдяки простоті ви можете доволі швидко опанувати його. Тож змоделюймо рух до вибраного орієнтиру, використовуючи формат ведення журналу пересувань з наших попередніх статей.
- Ви визначили азимут бажаного орієнтира та почали рух в його сторону. Ви пройшли якусь відстань, рахуючи кроки, до того як натрапили на нездоланну перепону. Скидайте підрахунок кроків, конвертуйте їх в метри, використовуючи попередньо підготовану таблицю, та фіксуйте всю інформацію у записник. На цьому етапі у вас вийде щось наступне.
Азимут (°) | Відстань (м.) | Зворотний азимут (°) |
240 | 300 |
Зараз ви знаходитеся в точці початку маневру і вам доведеться визначити з якої сторони ви будете обходити нездоланну перепону, в яку ви щойно вперлися. Також не зайвим буде позначити цю точку на місцевості, аби у вас була можливість до неї повернутися в разі потреби.
- Визначте найближчий орієнтир, або створіть його самостійно: складіть гірку з каміння, повісьте маркер, вбийте жердину у землю тощо. Вкажіть цей орієнтир у вашому журналі пересування.
Азимут (°) | Відстань (м.) | Зворотний азимут (°) |
240 | 300 | |
жердина з трьома кільцями з ізоляційної стрічки |
- Від вихідного азимута на вибраний вами орієнтир, що вказаний у вашому журналі, вирахуйте кут 90° вправо чи вліво від перепони. Починайте рух по цьому азимуту й обов’язковорахуйте кроки.
- На мому прикладі я відхиляюся вправо на 90° від початкового азимута 240°, що дає кут 330°.
- Коли ви відійдете від точки початку маневру на відстань достатню для подолання перепони – перерахуйте кроки в метри, та внесіть відповідні записи до журналу пересування.
Азимут (°) | Відстань (м.) | Зворотний азимут (°) |
240 | 300 | |
жердина з трьома кільцями з ізоляційної стрічки | ||
330 | 100 |
- Тепер збоку від вас більше немає нездоланної перепони, що дозволяє вам рухатися по вихідному азимуту. Повертайте на 90° аби продовжити рух у вихідному напрямку та рахуйте кроки.
Азимут (°) | Відстань (м.) | Зворотний азимут (°) |
240 | 300 | |
жердина з трьома кільцями з ізоляційної стрічки | ||
330 | 100 | |
240 | 50 |
- Після того як ви оминули нездоланну перепону зі зміщенням вправо, вам необхідно взяти азимут, протилежний тому, за яким ви зміщалися. За цим азимутом вам треба повернутися на ту саму відстань, яку ви робили для зміщення.
- На прикладі нижче 150° це зворотний азимут до кута 330°. При русі в цьому напрямку критично важливо пройти ту саму відстань, яку ви пройшли вбік від точки початку маневру.
Азимут (°) | Відстань (м.) | Зворотний азимут (°) |
240 | 300 | |
жердина з трьома кільцями з ізоляційної стрічки | ||
330 | 100 | |
240 | 50 | |
150 | 100 |
- Якщо на цьому відрізку ви покрили ту саму відстань, що і при зміщенні вправо – ви повернулися на вихідну траєкторію руху, але вже на іншому боці нездоланної перепони. Місце на якому ви знаходитесь можна вважати точкою кінця маневру.
- Тепер достатньо визначити напрям по вихідному азимуту, аби продовжити рух до вибраного орієнтира.
Азимут (°) | Відстань (м.) | Зворотний азимут (°) |
240 | 300 | |
жердина з трьома кільцями з ізоляційної стрічки | ||
330 | 100 | |
240 | 50 | |
150 | 100 | |
240 | 150 |
У прикладі вище ми початково рухалися по азимуту 240°, і не змогли покрити 500 метрів за один відрізок через нездоланну перепону. Пройшовши 300 метрів, ми позначили точку початку маневру, і здійснили обхід довжиною 100 метрів зі зміщенням 90° вправо. Після цього ми оминули перепону та змогли повернутися на початковий азимут, та пройшли ще 50 метрів. Далі скомпенсували зміщення, пройшовши 100 метрів у напрямку протилежному до відхилення від початкового курсу. Так ми обійшли перепону і повернулися на початковий азимут, аби продовжити рух до вибраного орієнтиру.
Варто зазначити, що цей приклад – достатньо ідеалізований хід подій. Відійшовши всього на 100 метрів в сторону, ми змогли оминути перепону з першої спроби та просунутися ще на 50 метрів вперед. В реальності такі ситуації трапляються доволі рідко. Частіше на шляху обходу однієї перепони вам трапляються інші, які теж доводиться обходити. Тож в результаті ви можете отримати великий маневр, всередині якого у вас може міститися кілька менших маневрів.
Інколи, відійшовши на якусь відстань вбік, ви робите припущення, що цієї відстані вам має бути достатньо. На протяжних перепонах, коли цієї відстані замало, вам доведеться повернутися до місця повороту, аби збільшити відстань вашого зміщення. А вже після просування вперед ви будете компенсувати це відхилення, рухаючись в протилежному напрямку.
На щастя, вільна колонка зворотного азимута у нашому журналі пересування, дозволить швидко повернутися до точки повороту в таких випадках.
Азимут (°) | Відстань (м.) | Зворотний азимут (°) |
240 | 300 | |
жердина з трьома кільцями з ізоляційної стрічки | ||
330 | 100 | |
240 | 50 | 60 |
330 | 100 | |
240 | 100 | |
150 | 200 | |
240 | 150 |
На прикладі вище ми початково рухалися по азимуту 240° та наштовхнулися на перепону. Ми почали маневр вправо, покриваючи 100 метрів по азимуту 330°. Після цього ми повернули й пройшли 50 метрів по початковому азимуту. Тут ми зрозуміли, що перепону ми все ще не можемо подолати. Тож довелося повертатися на 50 метрів у зворотному азимуту 60°. Так ми опинилися у точці повороту, а з неї по азимуту 330° пройшли ще 100 метрів, аби збільшити відхилення. Поворот на початковий азимут 240° і ще 100 метрів шляху дозволили оминути перепону, після чого настав час компенсувати бокове відхилення від початкової траєкторії. Для цього по азимуту 150° було пройдено 200 метрів: 100 метрів до спроби оминути перепону, і ще 100 після неї. І тільки після цього ми повернулися на початкову траєкторію. Для простоти розуміння нижче графічно показаний рух за даними з двох наших прикладів.
Як бачите, маневрування за таким способом потребує впевненості у визначенні азимута, підрахунку кроків і ведення журналу пересування. Це і є практичне застосування контролю напряму, відстані й орієнтирів, важливість яких я пояснював у першій статті циклу “Примітивна навігація”.
Навіть якщо ви легко розібралися з описаними прикладами та техніками, примітивна навігація – це навичка, яка підтримується виключно практичним шляхом. Тож заведіть собі комплект інструментів для примітивної навігації, та випробуйте його в польових умовах. В ході таких занять ви зможете випробувати описані нами техніки, а може і винайдете свої власні.
Залишити відповідь