Багаття “Тайгове” – ще одна проста, проте менш поширена ніж “Курінь” конфігурація табірного вогню.
З назвою “багаття тайгове” ситуація дещо схожа, як з “морським вузлом”. Це той випадок, коли назва одного виду багаття з часом розповсюджується на кілька його варіантів, й поступово перетворюється на збірну назву. Тому “тайговим” подекуди вважається “багаття-гармата”, “мисливське багаття”, “траперське багаття”, “нодья” в кількох варіантах, чи взагалі будь-яке багаття, що розклали посеред тайги.
Не дивлячись на цю неоднозначність назви, багаття “Тайгове” має одну характерну рису для розуміння якої я спершу розповім про її причину.
Тайга – природний біом, що характеризується домінуванням хвойних порід деревини: ялин, сосен, смерек, модрин тощо. Їх густі крони блокують більшу частину сонячного світла. Тому тут нижні яруси лісу представлені не листяними травами та чагарниками, а переважно мхами та лишайниками, які краще пристосовані до нестачі світла й низьких температур. Разом із тим, ці види рослин зазвичай добре поглинають та утримують вологу. А розводити вогонь в вогких умовах важче, ніж зазвичай.
Аби підвищити шанси на успіх краще повністю уникати контакту полум’я з вологими поверхнями, чи хоча б зменшувати контактну площу задля підтримання температури. Це завдання й покликане вирішувати “Тайгове багаття”. Воно горить ніби над поверхнею.
Підвішене багаття добре працює й поза межами тайги, що в теплу, що в холодну пору року. З початку весни до кінця осені його можна використовувати для розведення багаття одразу після дощів, чи у вологих умовах: заливних полях, болотах, узбережжях. Зимою ж багаття “Тайгове” не дасть вашому полум’ю провалитися під сніг, танення якого почнеться одночасно зі зростанням температури вашого багаття.
Один з найпростіших способів підвести полум’я над поверхнею – розвести його на сухій колоді помірного діаметра. Такі колоди в тайзі можна напиляти з висохлих сухостійних стовбурів. Як альтернативу можна використовувати повалені стовбури чи камені. Далі на основу з колоди чи каменя притуляються ще кілька колод, а під ними викладається курінь для отримання термального ядра багаття.
При розгорянні вогонь здіймається вгору й запалює колоди, дрібніший попіл й жаринки лишаються внизу. Завдяки цьому, після розгорання вірно організоване “Тайгове” багаття тривалий час не провалюється під сніг в холодну пору року. В теплу пору року відсутність тривалого контакту полум’я з поверхнею захищає останню від прогорання.
Колоду, чи кілька гілок, які використовуються як основа, також можна використати як рефлектор для відбивання частини тепла у потрібному напрямку. На фото виже вуглини вже прогоріли й осипались на рівень поверхні, проте основа слугує для спрямування тепла та підтримання температурного ядра вогню.
Аби підтримувати багаття, колоди можна прокручувати, рухати вздовж, або додавати поверх вже прогорілих. Взимку та на початкових етапах горіння краще саме додавати нові колоди, аби не сильно впливати на термальне ядро вогню, а вже коли краї колод розгоряться – тоді прокручувати їх, чи посувати вздовж. Не забувайте при цьому й про підтримку балансу трикутника вогню.
Я віддаю перевагу тайговому багаттю в трьох випадках: при високому снігу, у вогких умовах та при сильному вітрі, що не змінює напрям. Колода-основа дає можливість закритися від вітру, а при великому діаметрі ще й діє як рефлектор. Колоди, що лежать поверх нього, також отримують гарний потік повітря.
Багаття “Тайгове” – гарний вибір для обігріву. Для приготування їжі воно підходить гірше, й переважно для кип’ятіння води в казані чи чайнику, що підвішені над рівнем колод багаття. Щодо швидкості прогорання колод, то вона частково залежить від кута їх нахилу. Чим більший кут – тим швидше поширюється полум’я. Тому замість однієї колоди-основи я часто використовую кілька дрібніших гілок. Регулюючи їх кількість можна підлаштувати кут та швидкість горіння колод під відповідні потреби. На відміну від “Куреня“, ця конфігурація також краще розподіляє вагу та не завалюється.
Залишити відповідь