Висотне спорядження: hardware

Hardware – умовно “тверда” частина висотного спорядження, що використовується для створення страхувальних систем.

Hardware, або “заліза” для висотних робіт на ринку сьогодні так багато, що описати всі спеціалізовані та універсальні рішення від великої кількості виробників просто неможливо. Для того, аби частково полегшити собі завдання, сьогодні я сфокусую увагу на спорядженні, що використовується для спускання та підведення статичною мотузкою, а різноманітні закладні пристрої (гачки, френди, гекси, закладки, фіфи тощо), які застосовуються у спортивному скелелазінні та альпінізмі, залишимо на потім.

Задля простоти розуміння розподілимо hardware для висотних робіт або “залізо” на наступні категорії.

Карабіни

За своєю суттю всі карабіни – це з’єднувальна ланка між різноманітними елементами страхувального ланцюга. Закріпити мотузку до опори, з’єднати мотузку з анкерними петлями, пристебнути основну мотузку до страхувальних точок, пропустити подвійну мотузку задля спускання, додати до страхувальної системи спусковий чи піднімний пристрій тощо – для всіх цих завдань вам знадобиться карабін. Так, багато завдань можна вирішити за допомогою вузлів, але вузли витрачають корисну довжину мотузки, й, крім того, послаблюють її через компресію волокон, перегини та тертя. Карабіни надійніші за вузли, не впливають на корисну довжину, й оскільки з’єднань в різних страхувальних ланцюгах у вас буде доволі багато – карабінів вам знадобиться чи не найбільша кількість.

І якщо з функціями карабінів все вельми просто й зрозуміло, то їх властивості сильно залежатимуть від завдань та функцій. Тому існує кілька класифікацій карабінів.

За матеріалами

• Сталеві – традиційний матеріал для виготовлення карабінів. Максимально надійні. На фоні решти сьогодні вирізняються не максимальними показниками розривних навантажень, а довговічністю та стійкістю до стирання. Тому вони переважно застосовуються у промисловому альпінізмі та рятувальних роботах, де зазвичай є можливість доставити спорядження максимально близько до місця застосування.
• Алюмінієві – не менш надійні карабіни з полегшеного матеріалу. При тих же показниках міцності суттєво виграють у вазі, що вельми актуально коли присутня потреба транспортувати велику кількість спорядження на суттєві відстані (альпінізм тощо). Але за легкість доводиться платити прискореним стиранням, що не так актуально в спортивних походах, але доволі витратно при постійній роботі на висоті.
• Пластикові – допоміжні карабіни з пластику. Взагалі не мають нічого спільного з висотними роботами та навантаженнями, а використовуються для підвішування елементів software (прусиків, кордалетів, стропів тощо), та їх позиціювання на індивідуальних страхувальних системах.

За формою

• D-подібні, або трапецієподібні – основний, й, певно, найпоширеніший тип карабінів. Добре передають поздовжні навантаження по спинці карабіна, через що вважаються вельми надійними.
• Грушеподібні (HMS) – наступний крок розвитку D-подібних карабінів, верхню частину яких навмисне розширили задля збільшення кута відкривання муфти, й можливості приєднувати більші предмети. Широке розкриття та місткість мають значення при створенні станцій, а також дозволяють користуватися цими карабінами замість страхувально-спускових пристроїв при поєднанні їх з вузлом напівстремено, від якого й походить їх назва Halbmastwurfsicherung або HMS.
• Овальні – універсальні карабіни, що рівномірно розподіляють навантаження на спинку та половинку з муфтою. Через свою симетрію та відсутність кутів не чіпляються за елементи спорядження та рельєфу. Також мають дещо нижчі шанси займати перекошуватися при раптових навантаженнях.
• Гачкоподібні – монтажні карабіни, що використовуються в промисловому альпінізмі задля фіксації до арматури, сталевих тросів, труб, драбин та інших металоконструкцій. Через великі розміри та вагу в спортивному альпінізмі майже не використовуються.
• Асиметричні та спеціальні – аби занадто не вдаватися в подробиці в цю категорію додамо трикутні карабіни та рапіди (дельти), карабіни, що вигнуті у двох площинах (3D-curved), двосторонні та інші спеціалізовані карабіни для нішевих потреб.

За типом муфти

• Немуфтовані (Non-locking) – карабіни із застібкою, що не має жодних запобіжних засобів. Основні причини відмови від муфти: здешевлення конструкції, полегшення та прискорення приєднання до закладних пристроїв. Так, більшість карабінів, що використовується у скелелазних відтяжках, має пряму чи гнуту циліндричну муфту, а то і взагалі застібку з дроту (wire gate). Відкриваються такі карабіни однією дією – натисканням на застібку, що інколи може трапитися через контакт з рельєфом чи вібрації, через що такі карабіни вважаються менш надійними.
• Різьбові (Screw lock) – класична закрутка як у бовта з гайкою, що використовується як на рапідах, так і на карабінах. Для відкривання необхідно виконати дві дії – відкрутити муфту, та притиснути застібку. Надійніші за немуфтовані карабіни, але мають тенденцію клинити при забрудненні чи замерзанні. Основний ризик цих карабінів – забудькуватість їх власників та поспіх, через що різьбові карабіни необхідно постійно закручувати та перевіряти.
• Байонетні – карабіни із застібками, що відкриваються шляхом суміщення пазів у запобіжному пристрої. Байонети можуть бути ручними чи автоматичними (auto lock), де спеціальна пружина автоматично прокручує байонетну муфту після закривання застібки. Відчиняються двома діями – прокручуванням байонету, та натисканням на застібку. Автоматичні байонетні карабіни мінімізують ризик залишити різьбу відкритою, тому й вважаються надійнішими й швидшими у використанні. Такі ж чутливі до забруднення.
• Багаторівневі (ball lock, triact lock тощо) – наступний крок розвитку байонетних карабінів, муфта яких окрім суміщення пазів блокується додатковим запобіжним пристроєм. Для розкривання карабіна необхідні вже три дії: відкрити запобіжник, натиснувши на кнопку, чи посунувши важіль, провернути байонет карабіна, натиснути на застібку. Найнадійніші з перерахованих видів муфт, але конструктивно складніші, й дорожчі у виготовленні. В спорті використовуються рідко через зниження швидкості, але принагідні у промисловому альпінізмі, де важлива безпека.

Незалежно від матеріалу, форми, типу муфти тощо основна вимога до будь-якого карабіна, що використовується у висотних роботах – присутність трьох числових значень у кілоньютонах. Ними позначаються максимальні розривні навантаження в поздовжньому напрямку, в поперечному положенні (cross loaded), і в повздовжньому напрямку з відкритою муфтою. Ці значення свідчать, що карабін пройшов випробування, і сертифікований як висотне спорядження.

Страхувально-спускові пристрої

Сучасні альпіністські мотузки діаметрами 15, 10 і тим паче 8 міліметрів занадто тонкі, щоб їх можна було стримати лише силою рук, особливо якщо до них прикріплена велика вага, або присутнє прискорення вільного падіння. Річ у тому, що м’язи нашої кисті заслабкі аби здійснювати достатній тиск на такі тонкі діаметри. А ще якщо врахувати абразивність обплетення, яке стикає та обпікає нашу шкіру, то втримати таку мотузку неможливо й поготів.

Задля компенсації цього недоліку й існують страхувально-спускові пристрої. Їх завдання – забезпечити достатньо тиску на мотузку без її пошкодження шляхом вигинання, підвищення сили тертя чи механічного приросту в силі. Тому до цієї категорії належать найпростіші механічні пристрої типу “вісімок” (Figure 8) чи “кошиків” (ATC, Reverso тощо) з фото вище, а також шайби Штіхта, пластини гідів та подібні до них пристрої.

Окрема категорія страхувально-спускових пристроїв – це складніші зразки з посиленням гальмування (assisted braking) типу Petzl GriGri, Petzl Rig, Petzl I’D, в яких окрім посилення тертя присутні ще й блокування, “антипанік”та інші можливості.

Через свою високу вартість, складність та необхідність в опануванні, ознайомленні з принципами роботи тощо на початкових етапах раджу придбати простіші пристрої типу “кошика”. Цей пристрій легко опанувати, він майже безвідмовний і працюватиме у різноманітних умовах: одинарна чи подвійна мотузка, мокра чи обмерзла мотузка тощо. Один й той самий “кошик” можна використовувати для страхування, спускання, підведення та блокування.

Пристрої для підведення

Де є місце спусканню мотузкою, є й місце підведенню. Як ви пам’ятаєте, втримати відносно тонкі альпіністські мотузки силою рук у вас не вийде, відповідно й підтягуватися на них теж.

Задля розв’язування цієї проблеми й існують затискачі та механічні затискні пристрої кулачкового типу, більш відомі загалу як жумари. Маючи підпружинений кулачок з зубцями, направленими в одну сторону, вони ковзають мотузкою вгору, блокуючи своє положення при зусиллі, що спрямоване вниз. По черзі протягуючи два таких пристрої мотузкою ви можете крокувати нею як вертикальними сходами.

Але не все так просто й гладко, як може здатися на перший погляд. Ті самі зубці, які не дають кулачку жумара ковзати вниз, у випадку зриву чи надмірного навантаження можуть пошкодити обплетення основної мотузки, через що багато хто досі віддає перевагу петлям-прусикам чи затискачам, що не мають зубців.

Задля справедливості зазначу, що маючи ATC певної конструкції та відповідні навички, ті ж “кошики” можна застосовувати й для підведення, можливо тому вони такі популярні у світі спортивного скелелазіння та альпінізму.

Такелаж

Все нове й нове висотне спорядження з’являється ледь не щомісяця, тому я не буду намагатися розділяти на категорії різноманітні пристрої: анкерні пластини, блоки, ролики, кільця, вертлюги, поліспаст-системи тощо. Всі вони певною мірою належать до такелажного спорядження, яке призначене для перенаправлення мотузок, їх об’єднання чи розділення в певній точці страхувального ланцюга, захисту від витирання тощо.

Вже зовсім скоро я докладніше познайомлю вас з представниками кожної зі згаданих вище категорій висотного hardware або “заліза”.