Пір’яна паличка – ефективний розпал для вогню, отримання якого тісно пов’язане з батонінгом та розведенням багаття.
Пір’яна паличка (від англ. feather stick) – паличка чи гілочка, з якої акуратними рухами леза ножа чи сокири нарізана тонка стружка. Своє ім’я цей вид розпалу отримав від візуальної схожості з структурою пір’я. Тут так само присутній стрижень та тонкі борідки, що відходять від нього. Обробка деревини таким способом забезпечує вам наступні переваги:
- Швидке займання – тонкій “пірїні” такої палички для самозаймання треба поглинути куди менше температури ніж самій паличці загалом. За рахунок цього пір’яна паличка легко займається від дрібних та слабких джерел вогню, а подекуди й від іскри кресала.
- Збільшення контактної площі – пір’яна паличка з густою стружкою займається у кількох місцях одночасно, підвищуючи ваші шанси на успішне розведення вогню.
- Баланс палива та кисню – “пір’їни” рідше згасають через брак кисню, адже між ними вдосталь місця для його вільної циркуляції.
- Послідовне горіння – спочатку спалахує стружка, потім стрижень палички. Тож так шанси випарувати надлишкову вологу з деревини лише вище, що доволі важливо коли ви намагаєтеся розвести вогонь з сирих дров чи при низьких температурах.
Сподіваюся, перерахованих переваг достатньо аби зацікавити вас в опануванні цієї техніки добування розпалу. У більшості джерел для цього радять взяти гострий ніж, суху заготовку і запастися терпінням.
На перший погляд, все просто: беремо заготовку за ближній край, впираємо дальній в жорстку поверхню і починаємо поволі стругати з заготовки дрібну стружку, повільно й обережно перетворюючи її у пір’яну паличку.
На фото вище зображена доволі “груба” по деяким міркам пір’яна паличка в моєму виконанні. Бушкрафтери всього світу вже давно “змагаються” у виготовлені цього виду розпалу, перевіряючи не лише гостроту своїх ножів, а й власну координацію рухів. У деяких навіть виходять ось такі пір’яні палички.
Досягається такий результат комбінуванням трьох типів рухів:
- Ковзання леза під кутом 45 градусів до заготовки (вістрям вниз)
- Ковзання леза перпендикулярно до заготовки,
- Ковзання леза під кутом 45 градусів до заготовки (вістрям догори)
Коли лезо направлене вниз, то стружка хилиться вліво, коли догори – вправо, коли перпендикулярно – стружка просто зтесується з заготовки прямо. Чергуючи ці рухи можна досягти високої щільності стружки, результатом чого буде паличка як на фото вище. Аби досягти цього потрібен не просто гострий ніж, а ще й концентрація, обережність та тривала практика.
Якщо мета вашого польового виходу полягає в засвоєнні цієї техніки – безперечно практикуйтеся. А більшість польових виходів найчастіше мають наступний вигляд. Сонце сідатиме через годину чи півтори, а у вас ще безліч клопотів: розкладати намет, шукати дрова, розводити багаття, готувати вечерю, сушити одяг тощо. За таких обставин часу на виготовлення таких філігранних пір’яних паличок просто не вистачає, не кажучи вже про небезпеку цього процесу в умовах сутінків чи обмеженої видимості.
Тому пропоную познайомитися ще й з альтернативним “брудним” методом виготовлення пір’яних паличок, який може статися в пригоді за таких обставин.
- Забезпечте себе необхідними матеріалами
Для виготовлення пір’яної палички вам знадобиться ніж (в моєму випадку це невеличкий Ka-bar Eskabar) та дрібні гілочки, чи тріска, що легко колеться з колод за допомогою батонінгу.
- Забийте вістря ножа в колоду
Замість впирати заготовку і вирізати стружку вздовж заготовки, від чого необережний рух може зрізати її всю, ми будемо рухати не сам ніж, а заготовку. Для цього знадобиться забити вістря ножа в колоду або пень поблизу. Як результат ви отримаєте статичне лезо, об яке ми й будемо тесати стружку надалі.
- Протягніть заготовку по лезу
Візьміть в руки заготовку й протягніть її по лезу рухом в напрямку до себе. За потреби руків’я ножа можна тримати другою рукою, поволі прокручуючи заготовку для обтесування стружки у різні боки. Дозуйте зусилля задля отримання дрібної чи більшої стружки, та контролюйте кут заготовки відносно леза ножа задля отримання найкращого результату.
- Повторюйте до отримання необхідної кількості стружки
Головна перевага такого способу – це швидкість, та певне зниження ризику все зіпсувати. Рухи при статичному розміщенні леза більш контрольовані та передбачувані. Крім того, за той час, що ви витратили б на одну акуратну пір’яну паличку, використовуючи цей “брудний” спосіб ви можете зробити 3-4. Навіть якщо вони будуть не такі ідеальні, збільшення їх кількості підвищує ваші шанси на успішне розведення багаття.
Пір’яна паличка з нашого прикладу розпалювала багаття разом з запальничкою. Тому можна дозволити собі нижчу частоту. При використанні кресала я б радив робити стружку тоншою та збільшувати її частоту.
Ще одна перевага такого способу виготовлення пір’яних паличок – одноманітність при використанні ножів та сокир. У випадку з сокирою у вас навіть немає потреби забивати лезо в колоду. Достатньо просто повернути руків’я сокири догори, та поставити голову на рівну поверхню. Тримайте сокиру за обух другою рукою, а решта рухів заготовкою ідентична.
Сходіть до лісу, спробуйте як виготовляється пір’яна паличка обома способами, а своїми враженнями діліться в коментарях.
Залишити відповідь