Батонінг (від англ. batoning – завдавати ударів палицею) – техніка обробки деревини, при якій обух ножа вдаряється важчим предметом.
В наших попередніх публікаціях ми вже висвітлювали тему безпечного поводження за використанням пилки, ножа та сокири. Проте що робити, якщо спеціалізованого інструменту не опинилося поряд?
Тут вам і знадобиться батонінг. Ця техніка – це свідоме використання ножа поза його первинним призначенням, що передбачає суттєві перевантаження. Тож, перш ніж говорити про тонкощі техніки, подумаймо про ситуації, в яких вона буде доцільною.
- Відсутність спеціалізованого інструменту. В надзвичайній ситуації при вас скоріше всього не буде сокири чи пилки. Тож, якщо ніж це єдиний доступний інструмент – вам доведеться забезпечувати власні пріоритети виживання тим, що ви маєте при собі.
- Погода чи особливості оточення. Через тривалі опади деревина просякається вологою. Тож вам доведеться діставатися осердя колод задля отримання сухої деревини чи смоляка для розведення багаття.
Як відомо, сокира поєднує у собі гостре лезо та запас власної ваги. Ці якості перетворюють її на ефективний інструмент для рубання деревини. Нестачу ваги можна частково компенсувати силою замаху, і на цьому принципі базується цілий ряд польових інструментів: мачете, кукрі, паранги тощо. Коротшим польовим ножам, зазвичай, бракує і власної ваги, і довжини леза. Тому не витрачайте сили даремно у спробі розрубати колоду, махаючи польовим ножем – ви не досягнете значних успіхів.
Якщо ж власної ваги ножу бракує, то можна компенсувати її вагою іншого предмета, який буде використовуватися у поєднанні з гострим лезом вашого ножа. Тут ми й наближаємося до суті батонінга, для якого нам спочатку доведеться знайти відповідний важкий предмет.
На його роль підійде звичайна колода з вашу кисть завтовшки, та у ваше передпліччя завдовжки. Такі розміри оптимальні через поєднання достатньої ваги і габаритів для зручного замаху.

Колоди таких розмірів доволі просто знайти під ногами. Якщо ж нічого знайти не вдалося, її також легко відламати від довшої гілки. Для цього вам знадобляться два дерева, стовбури яких ростуть близько один до одного. Затисніть один кінець гілки між стовбурами та потягніть за протилежний край як за важіль. Приросту в зусиллі буде достатньо аби виламати колоду потрібної довжини. Тим же способом можна наламати й більшу частину дров для багаття, аби зменшити навантаження на лезо ножа, ресурс якого вам ще знадобиться для різьби та дрібних операцій.
Ця колода надалі й буде вашим битком, яким ви будете завдавати ударів по обуху ножа. Тепер докладніше про те, як це робиться.
Аби розрубати довші гілки на менші секції з використанням техніки батонінга покладіть їх на жорстку поверхню. На фото нижче цю роль виконує повалений стовбур сосни.

Аби зменшити навантаження на лезо ніколи не рубайте деревину перпендикулярно напрямку волокон. Аналогічно до сокири простіше та ефективніше рухатися під кутом. Прикладіть лезо до гілки, нахиліть його та вдарте кілька разів по обуху, забиваючи лезо вглиб. Так у вас вийде перша засічка.

Другу засічку варто робити в напрямку зустрічному до першої. Тож так само прикладіть лезо до гілки, та кілька разів вдарте по обуху ножа битком.

Всього за кілька ударів ви отримаєте широку засічку, дуже схожу на засічки від сокири. При цьому об’єм видаленого матеріалу буде в рази більший, ніж якби ви просто махали ножем, та били його лезом об гілку. Вже на цьому етапі, залежно від обраної гілки, глибина засічки може сягати третини, чи навіть половини її діаметру.

Якщо ви не плануєте використовувати цю гілку для зведення певних споруд, де якість обробки країв може мати значення, то акуратно рубати протилежну сторону засічки немає потреби. Дрова згорять з будь-якими краями, тож можете просто переламати гілку у місці засічки руками, об коліно, чи просто вдаривши нею об землю

Далі відрубаний фрагмент гілки можна встановити вертикально і почати рубати його ножем вздовж. Для цього прикладіть лезо до верхнього краю колоди, і бийте битком по обуху з обох сторін від заготовки. Повторюйте описані дії до тих пір, поки не зменшите колоду до фрагментів потрібної товщини. Контролюйте рух леза рукою, що утримує руків’я ножа.
З тоншими гілками, діаметр яких не перевищує довжини леза, на цьому етапі все більш-менш зрозуміло. Тож розгляньмо складніший випадок, коли діаметр колоди дорівнює, чи перевищує довжину леза вашого ножа. Така ситуація може трапитися, коли менших гілок просто не опинилося поряд, або коли вам необхідно дістатися осердя товщих колод, що лишаються сухими навіть при сильних опадах.
Аби також продемонструвати, що ніж придатний для виживання, це не обов’язково напів меч чи напів лом, я навмисне використовуватиму ніж Ka-bar Eskabar з довжиною леза всього 8,2 см.

Тож, як і в попередньому випадку, прикладаємо лезо до колоди зверху і робимо кілька ударів битком по обуху. Ми щойно успішно забили лезо в колоду, але бити по ньому далі ми просто незмозі. І тут в нас три можливих варіанти подальших дій.
По-перше, не обов’язково колоти всі колоди по діаметру рівно навпіл. Можна колоти і дрібніші сегменти колоди, прикладаючи лезо ближче до краю. Так у вас лишатиметься більше леза, що завжди виступатиме за межі колоди.

По-друге, можна продовжити бити вже не по обуху леза, а по руків’ю ножа, що й показано на фото вище. При цьому вам доведеться подекуди виймати ніж й міняти сторону докладання зусилля, аби розкол був більш-менш рівномірним.

По-третє, колоти деревину можна не лише поперек, а й вздовж. Схожу техніку ми вже описували в статті про безпечне поводження з сокирою, тож тут замість неї просто використовується ніж. Вибийте ніж з початкового розколу, покладіть колоду на бік, і продовжуйте розкол посуваючи лезо вздовж неї. Бийте битком по обуху ножа, аби продовжувати поздовжній розкол.
Така техніка забезпечить вам щілину, аналогічну тій, що зображена на фото нижче.

Залежно від товщини колоди, на цьому етапі розкол може становити від половини до майже повного діаметра колоди. На цьому етапі розколу також може вистачити аби розділити колоду навпіл простим розтягуванням його країв у протилежні сторони. Якщо цього не сталося – можете повторити поздовжній батонінг на протилежному боці розколу.

Як бачите, маючи навіть невеличкий ніж з фіксованим клинком типу мого Ka-bar Eskabar, можна розділити навпіл колоду, діаметр якої перевищує довжину леза майже вдвічі. Отримані половини далі вже можна дрібнити скільки завгодно раз, залежно від бажаного розміру фрагментів.
Проте, описана техніка буде прийнятною не для всіх ножів, і залежатиме від їх конструктивних особливостей.
Річ у тому, що Ka-bar Eskabar має однакову товщину обуха майже по всій довжині леза. Звужується він лише біля вістря. Тож конструктивно лезо ножа доволі міцне та може витримувати удари й перевантаження, пов’язані з батонінгом.

Важливо! На цьому фото демонструється небезпечна техніка.
Для ножів з тонким лезом чи довгими фальшлезами (неповною заточкою на стороні обуха) така техніка може становити загрозу. Як приклад такого ножа на фото вище використовується SOG SEAL Pup\SEAL Pup Elite.
Загроза криється в самій геометрії клинка, яка розрахована під колючі навантаження, а не під удари зі сторони обуха. Під час батонінгну руків’я міцно утримується рукою, а лезо подекуди затискається всередині колоди. При сильних ударах по вістрю таких ножів, вібрація погано розподіляється, що може призводити до локальних перевантажень. Особливо актуально, якщо лезо має структурні дефекти чи неякісне закалення. Як результат від чергового удару, вістря чи частина леза може просто відколотися, чому є безліч доказів типу цього, чи цього. Якщо ніж з фальшлезом це ваш єдиний інструмент – краще марно не ризикуйте ним.

Натомість для ножів з фальшлезом безпечніше буде завдавати ударів по основі руків’я, де обух має найбільшу товщину. Навантаження від удару в такому випадку може розходитися в двох напрямках: в руків’я та в лезо. Це зменшує ймовірність перевантаження матеріалу. Ще краще буде, якщо ви відмовитеся колоти колоди таким ножем рівно по діаметру навпіл, а колотимете менші сегменти ближче до краю, аж допоки не наблизитесь до осердя.
І ще одне застереження стосується батонінгу з використанням складаних ножів.
Складані ножі принципово не передбачені для батонінгу. Проте якщо вибір відсутній, а це єдиний наявний вид ножа – ніколи не блокуйте клинок. Незалежно від системи блокування (liner lock, frame lock, arch lock, piano lock тощо) не блокуйте її!
Агресивний батонінг з заблокованим клинком призводить до пошкодження системи блокування, викривлення осі обертання леза, утворенню люфту й інших негараздів.

Натомість утримуйте складаний ніж як показано на фото вище, та бийте по обуху з обох боків від заготовки. Так ви вбережете систему блокування в робочому стані.
На випадок, якщо в вас опинився мультитул, чи зовсім мініатюрний кишеньковий ніж – батонінг, як техніка обробки деревини вам не підійде. Замість нього можна використати лезо ножа для виробництва допоміжних засобів під іншу техніку – клинування. Проте клинування – це вже тема окремої публікації.
Сподіваємося, нам вдалося переконати вас, що батонінг – це робоча техніка для обробки деревини у невеликих кількостях. Вона може застосовуватися як альтернатива спеціалізованому інструменту на випадок його відсутності. Розуміння тонкощів, які ми описали сьогодні, також дозволить вам підлаштувати батонінг під ваші обставини та наявні види ножів.














Залишити відповідь