Виживання у соціальних мережах

Раніше я розказував про проблеми, пов’язані з висвітленням виживання у масовій культурі, а сьогодні торкнемося тематики виживання у соціальних мережах.

Не дивлячись на усі “гріхи” висвітлення тематики виживання у кіно, тв-шоу та ігровій індустрії, найбільшу відразу у мене викликає те, як подається виживання у соціальних мережах. І зараз я спробую пояснити чому так. Нижче представлені заголовки публікацій однієї з цілої плеяди тематичних спільнот. Я свідомо не буду вказувати ресурс та назву спільноти, проте порядок та решта властивостей залишені у вихідному вигляді, російською мовою.

• Мины-сюрпризы и мины-ловушки, возможное устройство и некоторые типы мин-ловушек.
• Посол мяса, сала, птицы и рыбы перед копчением, сухой и мокрый посол в рассоле, смешанный или комбинированный посол.
• Первая неотложная помощь при отравлении снотворными препаратами, причины и симптомы отравления снотворным.
• Нунчаку, захват, приемы защиты, отражение удара, нападение и атака. Учебник.
• Туристу о растениях, использование дикорастущих растений для ориентирования, определения времени, борьбы с насекомыми, пищевые и лекарственные растения. Пособие.
• Восстановление проходимости дыхательных путей, искусственное дыхание, непрямой массаж сердца, особенности проведения.

На перший погляд теми виглядають багато та різноманітно, але при перевірці за заголовками ховаються тексти у дві-три тисячі друкованих символів без пробілів. По усім канонам ці, наповненні ключовими словами, тексти також мають вступ і висновки, що суттєво зменшує і без того невеличкий “корисний” об’єм всього до пари абзаців. Я сам пробував писати про серцево-легеневу реанімацію, і у мене просто ніяк не виходило менше дев’яти тисяч символів без пробілів. Це при тому, що в них включений лише необхідний мінімум, а свідомих упущень так багато, що для них потрібні окремі конкретизуючі публікації такого ж об’єму. А от як можна вмістити у 3000 символів інформацію про міни так, щоб вона ще й була корисна, а головне безпечна для читачів – мені важно уявити.

Проте, з високою долею вірогідності, можу сказати, що такі тексти пишуться не заради користі читачів, і навіть не для людей. Пишуться вони для пошукових роботів, щоб покрити максимальну кількість ключових слів і світитися вище у пошукових видачах, і частіше у сповіщеннях вашого смартфону, збільшуючи тим самим відомість ресурсу. Першочергова ціль подібних спільнот – це публічність і залучення користувачів: збільшення кількості підписників, коментарів, лайків та репостів, для чого багатьом з них, окрім публікації тематичних картинок і багатозначущих висловів, доводиться йти і на наступні хитрощі.

• Агрегація чужого контенту – створення якісного контенту (текстового, фото чи відео – не важливо) потребує часу і, здебільшого, залучення певних коштів. Але навіщо вкладати у генерацію контенту самому, якщо його можна взяти в інших місцях? Це ж дешевше, простіше і швидше, і це ми ще не дійшли до питання про авторські права. Текст з одного сайту, фото з пошуку по картинках, посилання на тематичне відео – і цілком можливо організовувати свою затишну спільноту, запрошувати друзів, гордо називатися її адміном і “експертом”, бо мало хто буде намагатися встановити джерела, правда? Але, на жаль, більшість подібних спільнот не перевіряє розрізнений контент на правдивість, і навіть може послідовно публікувати матеріали, що суперечать один одному. У свою чергу, це призводить до наступного недоліку.
• Відсутність структури – якщо брати матеріали з одного джерела, то рано чи пізно, вони там закінчаться. Тому треба мати багато джерел, аби матеріалів вистачило на довше! Так і виходить, що сьогодні спільнота-агрегатор пише про міни, завтра про нунчаки, а післязавтра про соління сала, через що зібрати ці дані хоч у якусь подобу послідовної системи, і розкласти її “по полицях” просто не реально. Так, розрізнені публікації здатні наштовхнути на здорові думки, проте їх ліпше наслоювати на вже сформований фундамент з базових знань і навичок, а то так не довго і заплутатися, особливо коли вчорашня стаття каже “роби так”, а через тиждень той же ресурс категорично забороняє навіть думати про це.
• Повторна публікація контенту – обмеженість у використанні чужого матеріалу призводить до того, що рано чи пізно доводиться створювати його самому (ті ж час та інвестиції), або доставати з довгого ящика старі публікації. Я достатньо довго слідкую за багатьма такими спільнотами, й уже не раз помічав, як одні й ті самі тексти блукають мережею рік за роком. Все що змінюється – назва ресурсів і супровідний текст від їх імені. Ще більше засмучує той факт, що після первинної публікації ніхто навіть не намагається встановити джерело, виявити правдивість чи піддати зміст критиці. Дуже часто таким чином під виглядом “потаємних знань” подаються книги з туризму, орієнтуванню чи виживанню, що знаходяться у “вільному доступі” і видані ще в 50-70 роках ХХ сторіччя. І хоча я не стверджую, що вони цілком не мають користі, проте достатньо комічно у 2014 році, в епоху термобілизни і мембранних матеріалів читати про онучі й валянки, чи не так? Пів біди з онучами, але література того ж періоду про надання першої допомоги – це вже не смішно, адже за ці десятиліття повністю змінилися доктрини, підходи, алгоритми, засоби і процедури, а подібні “консерви” в реальності можуть коштувати людям життя чи здоров’я.
• Обмін матеріалами та взаємне просування – якщо на ваш матеріал посилаються інші тематичні ресурси, чи репостять відомі особистості – це лише додає “авторитетності” вашому ресурсу. На ділі ж, часто, це договір між кількома спільнотами формату “за кожен репост нашого матеріалу – ми репостимо один ваш. І вам не складно, і нам приємно”. Так, таким чином справді легше і швидше розкрутити свій ресурс, привернути увагу потенційних підписників і отримати бажане залучення, але репостяться такі матеріали так само бездумно, як і публікуються.
• В вибране – як я вже казав, багатьом спільнотам не вистачає системності. З цієї причини за 3-5 хвилин вільного часу найкраще, що ви можете зробити – це зберегти текст “на потім”, щоб прочитати його більш уважно і осмислено. І добре, якщо це буде повне копіювання тексту з вказанням джерела, а не просто закладка у браузері, чи лайк у соціальній мережі. Чи варто говорити, що це “потім” так і не наступить? Чи ви реально вірите, що через пів року, коли, не дай бог, трапиться якась неприємність, серед всього ви зможете знайти у своїх “вибраних” саме ту статтю, що підходить під вашу ситуацію? Боюся вас розчаровувати, але у вас чи не буде під руками комп’ютера\смартфона, чи в них не буде доступу до мережі, чи буде розряджена батарея. З тієї самої причини книга, що стоїть на полиці, не несе ніякої користі, якщо вона не була попередньо прочитана, а важливі місця у ній відмічені.

Не варто сподіватися, що хтось зробить всю роботу за вас і дивом виживання у соціальних мережах стане висвітлюватися правдиво, достовірно, на основі досвіду реальних людей, з залученням спеціалістів і експертів предметної сфери. Любий прочитаний матеріал варто піддавати сумніву, критичному осмисленню, і, за необхідності – перевірці, що ми й стали робити ще кілька років назад, коли запускали SECRET SQUIRREL.

До слова, наші тексти також не є істиною в останній інстанції, і ми будемо раді конструктивній критиці і опису вашого досвіду в коментарях до наших публікацій.