Кілкування

Кілкування – техніка обробки деревини в якій вся важка робота перекладається з ножа на дерев’яні кілки, попередньо виготовлені його лезом.

Всім відомі кілки від наметів, і всі знають як ними користуватися. Проте мало хто знає про кілки, які можна використовувати для заготівель деревини. Тому зараз ми станемо це виправляти.

В ситуаціях коли при вас не опинилося сокири, кілкування може суттєво полегшити вашу ситуацію при заготівлі більших об’ємів деревини, чи роботі з більшими колодами.

Я вже казав, що гострота леза вашого ножа – це доволі важливий ресурс. І якщо ніж – це єдиний інструмент, що при вас залишився, збереження леза стає доволі актуальним завданням. Тому всі важкі операції (батонінг тощо), та пов’язані з ними перевантаження, бажано з леза зняти повністю, або перекласти на інші інструменти. Але що робити, якщо сокири нема, а гостроту ножа треба берегти? І тут кілкування приходить вам на допомогу.

Проте перш ніж розповідати про саме кілкування, і як з його допомогою розбирати великі колоди, нам доведеться виготовити собі кілки. Благо тут немає нічого складного, а ресурси для них доволі легко знайти буквально під ногами. На фото нижче я буду використовувати колотушку з нашої попередньої публікації, але на її місці може бути й звичайна гілка.

На початковому етапі за допомогою ножа та техніки батонінгу нам доведеться забезпечити собі дві заготовки для майбутніх кілків. Діаметр цих заготовок має складати не більше вашої кисті, аби ними було легше працювати у вузьких шпаринах деревини. Задля зниження навантаження на лезо спробуйте прорубати заготовку на половину ширини, після чого заготовку бажано переламати.

Після того як заготовка переламана, один її край бажано обтесати по діаметру під кутом 45 градусів. Це заокруглення захистить зовнішні шари деревини від розколювання під дією сильних ударів, що приходитимуться на цей край надалі.

На протилежному боці заготовки обтешіть край так, аби надати йому клиноподібну форму у двох проєкціях. При роботі з цим краєм пам’ятайте про правила безпечного поводження з ножем, аби запобігти можливим травмам.

Зверніть увагу на торець кілка на фото вище. Я намагаюсь надавати йому форму голови сокири Fiskars X10, якою я користуюсь для заготівлі деревини в польових умовах. Вужче вістря кілка краще проникає в вузькі щілини, а плавне розширення кілка починає ефективно колоти деревину вже після пари ударів.

Для подальшого використання техніки кілкування нам знадобиться мінімум два кілки. При цьому я надаю перевагу кілкам різної довжини, що полегшує завдавання ударів, коли вони знаходяться близько один до одного. Крім того, довші кілки можна використовувати як важіль при розколюванні деревини. А, як відомо, чим довше плече важеля – тим він ефективніший.

Маючи кілки можемо поговорити про техніку їх застосування.

На початковому етапі обробки, як і при батонінгу, вам доведеться забити лезо ножа в верхній край вертикально розташованої колоди. Тут ви доволі швидко опинитесь в ситуації, коли лезо вже не можна забити глибше. Проте це і не потрібно, оскільки надалі всю важку роботу будуть виконувати кілки.

Також зверніть увагу, що діаметр заготовки на фото більший, ніж довжина леза ножа Fiskars K40. Тому розколоти його технікою батонінгу хоч і можливо, але пов’язано з суттєвими навантаженнями на ніж загалом. Натомість кілкуванням заготовки діаметром до двох разів більші, розколоти доволі просто.

Тому на даному етапі лезо ножа вже виконало свою функцію, і його можна видалити з початкового розколу. Для цього достатньо підбити кількома ударами по руків’ю в напрямку знизу-вгору (див. фото вище).

Надалі у початковий розкол, утворений лезом ножа, вставляється кілок, і по ньому завдаються удари колотушкою, чи іншим важким предметом, аж допоки колода не розколеться.

Кілкування таким способом потребує всього одного кілка, і добре підходить для середніх колод невеликої довжини. По суті ефект приблизно такий як від одного удару важкою сокирою. Ось тільки вдаряєте ви не багато разів та не по обуху ножа, як при батонінгу, а вже по кілку. Тож і вся важка робота теж дістається кілку, а не ножу.

Тепер кілька слів про проблемніші ситуації, як то сучкуваті колоди, що ніяк не хочуть колотися.

В таких випадках вам здебільшого знадобиться другий кілок, який варто встановлювати поряд із попереднім. Як можна бачити на фото вище, різниця в довжині цих кілків дозволяє бити по кожному з них по черзі. Таке чергування буде розхитувати лінію розколу з боку в бік, поступово просуваючи його вздовж лінії волокон деревини.

Якщо колода сучкувата, чи обидва кілки затисло всередині розколу – бити по довшому кілку можна не лише зверху-вниз, а й збоку. Тут на вашу користь як раз і зіграє той важіль, про який я згадував трохи вище. Вбийте коротший кілок, поряд з ним вбийте довший. Поки коротший кілок утримує на собі ширину розколу, бічні удари по довшому кілку будуть розламувати розкол ще ширше. Зі збільшенням ширини розколу вбивайте коротший кілок глибше, і повторюйте аж допоки колода не розколеться повністю.

Проте на доволі довгих колодах цей спосіб, на жаль, вам не допоможе. Рано чи пізно кілки заглибляться у колоду повністю, і бити по них зверху вже не буде можливості. Для демонстрації такої ситуації я свідомо взяв ширшу та довшу колоду.

На цьому прикладі будем застосовувати всі ті ж інструменти: ніж, колотушку, два кілки різної довжини.

Первинний етап аналогічний до попередніх випадків – забиваємо лезо ножа в верхній край колоди. Тут також можете звернути увагу, що його довжини не вистачає, аби повністю перерубати колоду. За бажання можна витягнути лезо, вставити його руків’ям з іншої сторони розколу і вбити ще раз, щоб прорубати колоду вздовж всього діаметра. Саме тому таке кілкування працює на колодах, діаметр яких не перевищує довжину леза у два рази.

А от далі кілок вставляємо в початковий розкол не по центру, як попереднього разу, а ближче до одного з його боків.

Завдаємо кілька ударів по першому кілку, а другий ставимо не поряд з ним, а збоку колоди, як показано на фото вище.

Ударами по другому кілку розширюємо розкол далі, що зніме тиск з першого кілка. Виймаємо його, і встановлюємо в розкол нижче другого кілка, що зараз утримує весь тиск на собі. Забиваємо перший кілок колотушкою, і він візьме на себе весь тиск. Чергуємо кілки таким чином аж допоки колода не розколеться вздовж.

На фото в цій публікації я колов колоди навпіл, але за необхідності таким само способом половинки можна ділити й надалі. Ви навіть можете використовувати кілкування для розпускання великих колод на дошки, що правда для цього вам знадобиться більше часу та більше кілків.

Загалом, всього один ніж, два кілка і колотушка дозволять вам колоти колоди, розміри яких просто недосяжні для батонінгу. На відміну від останнього сукупні навантаження на лезо при цьому будуть навіть нижчими, адже всі вони прийдуться на кілки. Кількість кілків можна обирати залежно від завдання, а при зношуванні їх доволі легко відтворювати у польових умовах на відміну від вашого ножа.