Перш ніж знайомитися з джгутами-турнікетами докладніше, сьогодні зосередимося на питанні чим джгут-турнікет кращий від джгута взагалі.
На наших теренах конструктивній різниці між традиційними джгутами та джгутами-турнікетами приділяють мало уваги, хоча й не завжди виправдано. В інших країнах й мовах, зокрема англійській, ця різниця навіть підкреслюється використанням окремих слів. Так harness – це звичайний, здебільшого еластичний, хірургічний чи реабілітаційний джгут. А от tourniquet – це вже джгут-закрутка, або джгут-турнікет, що обладнаний спеціальним важелем, чи іншим механічним пристроєм для управління своїм застосуванням.
Аби різниця між цими двома типами засобів для зупинки кровотеч кінцівок була очевиднішою, в цій статті та надалі ми називатимемо їх наступним чином:
- Джгут – традиційні еластичні джгути, що використовуються здебільшого в хірургічній та реабілітаційній практиці. Це переважно гумові вироби, найтиповішими представниками яких можна вважати джгут Есмарха, бинт Мартенса, джгут SWAT-T Tourniquet, джгут “Омега” тощо.
- Джгут-турнікет – екстрені засоби для зупинки критичних кровотеч, що обладнані закрутками, важелями, чи іншими пристроями для контролю компресії.
Також щоб вам було зрозуміліше чим джгут-турнікет кращий від джгута нижче ми наводимо три основні переваги джгута-турнікета над звичайними джгутами.
Одноручне застосування
Люди інстинктивно закриваються від небезпеки руками. Тож варто припускати, що в кризовій ситуації одна з ваших рук може частково чи повністю вийти з ладу, лишаючи вам лише одну неушкоджену кінцівку для подальшої самодопомоги. В таких обставинах критично важливо щоб ви мали можливість зупинити критичні кровотечі верхніх та нижніх кінцівок використовуючи лише одну дієздатну руку.
Конструкція традиційних гумових джгутів розрахована здебільшого на ситуації, коли одна людина, яка не має пошкоджень, надає допомогу потерпілому з ушкодженнями. Ці джгути на рівні конструкції не пристосовані для ефективного застосування для самодопомоги. Пристосуватися до обмежень одноручного застосування, звісно, можна, як то закусити кінець джута Есмарха для самостійного його накладання на пошкоджену руку, що й показано на фото вище. Але такі пристосування неухильно збільшують час накладання джгута й знижують ефективність його застосування, особливо при критичних кровотечах та пошкодженнях магістральних судин, коли лік часу йде на секунди.
Натомість джути-турнікети від початку оптимізовані під самодопомогу. Вони розроблялися як засіб зупинки критичних кровотеч кінцівок в умовах бойових дій, де час доступу кваліфікованого медичного персоналу до потерпілого суттєво більший через ризики, що пов’язані з тактичними обставинами. Джути-турнікети дозволяють самостійне накладання однією рукою як на верхні, так і на нижні кінцівки. До того ж це накладання є уніфікованим, ефективним та вельми швидким, що тільки збільшує шанси потерпілого на порятунок.
Дозоване закручування й послаблення
Найефективнішими, й найважливішими при накладанні традиційних гумових джгутів є перший та другий тури. Саме вони забезпечують більшість компресії, що стискає стінки судин та зменшує крововтрати. Решта джгута накручується як підтримка для перших двох турів, та як спосіб зменшити надлишкову довжину й зафіксувати кінці.
Така механіка процесу практично унеможливлює часткове або дозоване послаблення джгута при його зніманні, чи при передаванні потерпілого до вищих рівнів медичного забезпечення. Якщо ви й послабите останній тур, то перші два досі максимально перетискатимуть кінцівку.
На відміну від них, джгути-турнікети зазвичай оснащені важелями, чи іншими механічними засобами, які можна крутити у двох напрямках. Тож ними можна не тільки дозовано закручувати джгут-турнікет, а й контрольовано послаблювати його. Така можливість полегшує знімання джгута-турнікета, й дозволяє миттєво повернутися до блокування кровообігу при відновленні крововтрати.
Механічна стійкість
Традиційні джгути – це здебільшого вироби з еластичної тасьми, гумових трубок чи стрічок. Ці матеріали мають значною мірою розтягуватися задля виконання своєї основної мети – механічної зупинки кровотеч, що відбувається шляхом компресії судин кінцівок. Процес розтягування, особливо надмірного, постійного чи повторюваного, нерозривно пов’язаний з руйнуванням структурної цілісності, зниженням еластичності, й, як результат погіршенням компресії.
Зокрема, в абсолютно нового джгута Есмарха вже після 3-5 розтягувань еластичність та компресійні якості починають помітно знижуватися, а його загальна довжина – збільшуватися. Кожне подальше застосування потребує все сильнішого розтягування, що дедалі погіршує еластичність, та збільшує загальний час накладання. Поступове зменшення еластичності й потреба у все сильнішому розтягуванні призводить до перевантаження матеріалу, в результаті чого джгут може будь-коли тріснути чи порватися просто у ваших руках. З тієї ж причини тасьму з пластиковою пряжкою й гумові трубки зі складу вітчизняних автомобільних аптечок не раджу сприймати як джгути взагалі.
Кліматична стійкість гуми також залишає бажати кращого. Гумові джгути тріскаються на морозі й розтягуються при нагріванні, чутливі до вологи та опадів. При тривалому зберіганні гума також суттєво деградує під дією ультрафіолету. Тому джгут Есмарха, розтягнений на прикладі автомата під яскравим сонцем Афганістану, що ви певно неодноразово бачили на фото, – це майже гарантована несправність джгута при наступній спробі його розтягнути. В жодному випадку не повторюйте!
Елементи сучасних джгутів-турнікетів виготовляються переважно з нейлону, ABS-пластику, інколи навіть алюмінію (SOFTT-W) та інших сплавів. Ці матеріали мають вищі показники механічної стійності, менше руйнуються при застосуванні, й суттєво довше деградують під дією сонячних променів. Як результат ви отримуєте засіб для зупинки кровотеч кінцівок, що має суттєво вищі шанси на ефективне застосування навіть при тривалому зберіганні, й транспортуванні в несприятливих погодних умовах.
Залишити відповідь